Бізнес-омбудсмен має опікуватися запровадженням системних змін

02.03.18

Депутати Верховної Ради на пленарному засіданні мають розглянути проект закону №4591«Про установу бізнес-омбудсмена». Ця посадова особа має бути посередником між владою і підприємцями і захищати в державних установах інтереси останніх. Наразі в Україні з 2014 року діє Рада бізнес-омбудсмена. Вона є неурядовою організацією та працює під керівництвом колишнього єврокомісара і міністра фінансів Литви Льгірдаса Шемета. Її діяльність фінансується через мультидонорський рахунок ЄБРР. Що змінить запровадження на законодавчому рівні інститут бізнес-омбудсмена для українських підприємців, i-ua.tv розповів голова всеукраїнської громадської організації «Союз захисту підприємництва» Сергій Доротич. 

– На Вашу думку, чому проект закону «Про установу бізнес-омбудсмена» є необхідним та актуальним?

 

– Існування інституції, до якої можуть звернутися підприємці для захисту своїх законних прав і інтересів є звичною практикою для всіх європейських країн.

 

Однак ситуація, що склалася в Україні, м'яко кажучи, не задовольняє підприємницьке середовище, а зокрема – малий і середній бізнес. На жаль, на сьогоднішній день, діючий омбудсмен виконує роль захисника виключно транснаціональних корпорацій, або великого українського бізнесу.

 

Якщо подивитися фінансування зазначеного органу, стане зрозуміла одна проста істина: хто платить гроші – той і замовляє музику. На сьогоднішній день, омбудсмен отримує кошти від донорських організацій: Міжнародного валютного фонду і Європейського банку реконструкції і розвиту. Відповідно, саме вони йому і диктують правила гри. На жаль, питання, які хвилюють малий і середній бізнес розглядаються формально, або відкладаються у шухляду.

 

У той же час, діючий омбудсмен дуже жорстко реагує на проблеми підприємств українських олігархів, або великих транснаціональних компаній. Він про них говорить з головою уряду та профільними міністрами, а потім робить гучні заяви. Ми спостерігаємо подібну ситуацію вже не перший рік.

 

Тому дуже важливо, аби цей інститут був максимально незалежний від різних гілок влади, в тому числі, і від зовнішніх і внутрішніх фінансових джерел. Крім того, бізнес-омбудсмен має не призначатися зверху, а обирався шляхом відкритого голосування.

 

– Чи є законопроект №4591 перспективним для розвитку бізнесу?

 

– Ознайомившись із документом, я можу сказати, що мене особисто він не порадував. Тепер хочу зупинитися на кількох аспектах. Зазначений орган формується групами сторін, серед яких Кабмін, Європейський банк реконструкції і розвитку, американська торгівельна палата, федерація роботодавців, торгово-промислова палата, український Союз промисловців і підприємців та інші. Тобто, мова йде про великий і транснаціональний бізнес. Друге, що мені не подобається, це те, що омбудсмен обиратиметься серед представників українського олігархату або міжнародних корпорацій. І в результаті, він разом зі всіма своїми заступниками буде залежним від державних структур та великого бізнесу. Думаю, цілком зрозуміло, чиї інтереси та права захищатиме такий омбудсмен. Також ним може стати іноземець, чи особа без громадянства.

 

– Тобто, мова йде про таких собі варяг?

 

– Для таких людей робота бізнес-омбудсменом в Україні стане звичайним зароблянням грошей. Якщо цю посаду займе іноземець, дай боже, щоб він хотів зробити успішний кейс у своїй кар'єрі з метою добре себе зарекомендувати і, в майбутньому, знайти кращу робот. Але, таких позитивних виключень майже немає і, зазвичай, ми бачимо зовсім протилежне. На жаль, для іноземців Україна лише територія для заробляння грошей або лобіювання чиїхось інтересів.

 

У будь-якому разі, хто б не став бізнес-омбудсменом, я дуже сумніваюсь, що ця людина захищатиме інтереси малих і середніх підприємців. Він маючи право на щоквартальні зустрічі з прем'єр-міністром, присутність на урядових засіданнях та інші важелі впливу, боротиметься тільки за потреби олігархів і транснаціональних корпорацій.

 

На сьогоднішній день, великий бізнес почувається себе повністю захищеним. Можна навести купу прикладів, коли його представники делеговані в органи місцевого самоврядування і до Верховної Ради, не кажучи вже про уряд. Тому, давайте будемо відвертими: у великого бізнесу все нормально. Більше того, він отримує різні субсидії та дотації з державного бюджету України. У цей же час, малі та середні підприємці мають багато проблем. Наприклад, досі так і не вирішено питання з функціонуванням малих торгівельних точок – так званих МАФів. І на сьогоднішній день існують проблеми з їх розміщенням та законністю на них дозвільних документів. Це питання досі неврегульоване. Органи місцевого самоврядування не хочуть видавати власникам МАФів документи, ставлячи підприємців у корупційну залежність. Тільки у Києві за оцінками різних інституцій масштаби такої корупції сягають близько трьохста мільйонів гривень на рік. З цього приводу на адресу бізнес-омбудсмена надійшов не один десяток скарг, але він так і не зміг вирішити питання. У результаті, підприємці отримали від нього банальні відписки. Ця проблематика тільки в одному Києві хвилює більше десяти тисяч суб'єктів господарювання. По всій Україні їх близько 70 тисяч. Дане питання постає, як мінімум, у всіх обласних центрах України.

 

– На Вашу думку, чим має займатися бізнес-омбудсмен?

 

– Я як підприємець можу казати, що кожен представник бізнесу хоче мати арбітра, до якого можна прийти поскаржитися і отримати допомогу у вирішенні питань. Але давайте бути реалістами. В Україні існує більше двох мільйонів суб'єктів господарювання. Уявіть тільки собі апарат, який буде займатися вирішенням питань кожного малого і середнього підприємця. Саме тому, бізнес-омбудсмен має опікуватися запровадженням системних змін. Бо, допомагаючи, наприклад, Петренкові, або Іваненкові, він може забути про Сидоренка. Саме тому, для підприємців значно необхіднішими будуть дії, спрямовані на системні зміни.

 

Також, я б хотів звернути увагу на такі проблеми як блокування податкових накладних та втрата коштів у збанкрутілих установах. Вирішуючи ці системні речі, бізнес-омбудсмен міг би допомогти підприємцям в цілому, не зосереджуючись на питаннях кожного з них. Звісно для цього він має аналізувати ринок, збирати аналітику, володіти доказовою базою, а вже потім вимагати законодавчі і нормотворчі зміни.

 

За матеріалами Ірини Сатарової

www.i-ua.tv/index.php?newsid=13006