СЕРГЕЙ ДОРОТИЧ: О КОМПЕНСАЦИЯХ ЗА ТРУДОУСТРОЙСТВО ЛЬГОТНЫХ КАТЕГОРИЙ ГРАЖДАН

21.02.18

Кабмин намерен предложить целый ряд финансовых стимулов для бизнеса, который будет брать на работу украинцев «уязвимых» категорий. Особое внимание в вопросах занятости власть предлагает уделять молодым украинцам, которые только начинают работать, взрослым гражданам старше 45 лет, уволенным с военной службы после участия в АТО, украинцам с малолетними детьми, а также гражданам с инвалидностью.

 

Для того, чтобы обеспечить работой эти категории, Кабмин готов компенсировать расходы на оплату труда бизнеса, который возьмет на работу менее конкурентных граждан. Отвечать за разработку таких нововведений будет Минсоцполитики.

 

Как встретит бизнес эту инициативу, рассказал в эфире радиостанции Голос Столицы председатель всеукраинской общественной организации «Союз защиты предпринимательства» Сергей Доротич.

 

Чи готовий український бізнес брати на роботу так званих неконкурентних працівників за рахунок певних бонусів і фінансових мотивацій? 

  • Я не можу відповідати за весь бізнес, але як підприємець з 1996 року з невеликими перервами, я хочу сказати, що нагальної потреби в таких працівниках немає. Зараз на ринку відбувається суттєвий брак виключно кваліфікованої робочої сили. А брати, вибачте на слові, аби кого, аби зайняти вакансію, можливо буде цікаво лише великому бізнесу. Однак малому і середньому підприємництву це наразі не цікаво, це по-перше. А по-друге, скажемо так, вже існує механізм компенсації витрат при працевлаштуванні молодих фахівців, переселених осіб з тимчасово окупованих територій, різного роду пільгових категорій. Але процедура компенсації настільки зарегульована, що мало який підприємець наважується пройти через усі ці теренії, щоб отримати зазначену компенсацію. Зокрема, я хочу підкреслити, що, наприклад, 696 постанова Кабміну від 2015 року регламентує порядок компенсації за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб. Але з особистої практики і практики моїх колег, які намагалися отримати цю компенсацію та ювелірний каталог, зазначу, що процедура дуже сильно зарегульована і в результаті рішення щодо такої компенсації приймає все одно якийсь чинуша середнього рівня. Відтак отримати компенсацію вкрай важко, а подекуди навіть неможливо. Оскаржувати дії у разі відмови від цієї компенсації, треба мало не через судові органи.

 

То легше не зв'язуватися взагалі?

  • абсолютно вірно. Чимало представників малого та середнього бізнесу намагались скористатися цією компенсацією, але серед малого бізнесу я не знаю нікого, хто би нею скористався. Серед великих роботодавців були поодинокі випадки, коли намагалися і отримали певні компенсації, але час, який роботодавець витрачав на отримання компенсації, того не вартий. Ідея влади в принципі непогана, держава повинна стимулювати у цьому роботодавців, заохочувати їх. Однак треба прописати механізм настільки однозначний і прозорий, щоб автоматично підпадало підприємство під компенсацію. Треба продумати, щоб не тільки була компенсація зарплати, а все-таки компенсація була більше направлена на перекваліфікування, на підвищення кваліфікації працездатного населення, а відтак, претендент на робоче місце буде висококваліфікований і потрібний. Повірте, роботодавець завжди зацікавлений брати на роботу кваліфікованого працівника, особливо зараз, коли ми спостерігаємо постійний відтік найкращих фахівців за кордон. Тобто висококваліфікованого зварювальника шостого розряду, токаря шостого розряду зараз неможливо знайти, вони коштують дорожче, ніж офісні працівники. Це реальна проблема на сьогодні для виробничого сектору.

 

При тому, що для виробничого сектору можна готувати такі кадри, було б бажання, школа і система підготовки?

  • так, але держава фактично знищила профтехосвіту. Саме профтехучилища мали змогу підвищувати кваліфікацію, готувати нових фахівців. У нас реальний брак потужностей для навчання робітників виробничих професій.

 

Їх же обіцяли передати на баланс місцевої влади, в міста, населені пункти, не відбулося цього?

  • я досить-таки критично оцінюю сьогоднішню спроможність органів місцевого самоврядування в налагодженні цієї роботи. Ми і так спостерігаємо вже викривлення ситуації в регіонах і це все стає небезпечною лавиною, що може серйозно дистабілізувати ситуацію в країні в цілому. В регіонах умови ведення бізнесу і економічний стан гірший, ніж в центрі, наприклад в Києві. Органи місцевого самоврядування полюють за сьогоденним прибутком, бо вони живуть з переконанням своєї тимчасовості. Вони піднімають ставки місцевих податків і це навантаження на бізнес дає дуже небезпечні дзвіночки. Я маю на увазі пересмикування в частині повноважень, які були передані органам місцевого самоврядування: щодо коефіцієнту по землі, щодо коефіцієнту при розрахунку податку на нерухомість. Ми спостерігаємо, що в Києві ці коефіцієнти, де в принципі більша платоспроможність, де у бізнеса більші можливості, менші, ніж в регіонах України. Це ненормальна ситуація, це зайвий раз підкреслює, що органи місцевого самоврядування ще не дозрілі, неготові, їх треба вчити і стимулювати, а можливо, навіть контролювати. Розумію, що моя оцінка суперечить основним принципам місцевого самоврядування, але, на жаль, ми спостерігаємо ситуацію неготовності органів місцевого самоврядування до кваліфікованого ведення господарської діяльності, а тим більше в царині стимулювання бізнесу та підприємництва.

 

Ці категорії, про які ми згадували — молоді українці, які тільки починають працювати, дорослі громадяни віком понад 45 років, звільнені з військової служби після участі в АТО, українці з малолітніми дітьми, а також громадяни з інвалідністю. Справді ми можемо виділяти робітників за такими категоріями, якщо ви кажете, що для бізнесу найголовніше — кваліфікація.

 

 

  • Ви в зернину істини подивилися. Для бізнесу, для будь-якого роботодавця, як і для кожного громадянина, що замовляє роботу, не важливо до якої категорії відноситься людина, що виконує цю роботу. Завжди важливим є те, як виконується робота. Бізнес зацікавлений надати послугу чи виробити товар найвищої якості і максимально ефективно заради максимального прибутку. І бізнесу байдуже до якої категорії відноситься робітник, що випускає цей товар чи послугу, головне економічний ефект. Розумію, що це прикро чи жорстоко лунає, але це істина. Для бізнесу важливий фах, відповідальність і ефективність робочої сили.

 

Але ж для молодих українців, які шукають собі першу роботу, все ж таки потрібно якісь пільги робити.

  • вірно, треба підтримка з боку держави і в якісь мірі стимулювання. Це вкрай необхідно. Якщо будуть запроваджені дієві механізми компенсації, то буде тільки на краще. У нас багато дуже перспективної молоді, яку треба підтримувати, але підтримуючи треба навчати. Я сам зокрема з збільшим завзяттям приймаю на роботу молодь. У них ще все попереду і це тісто, з якого можна зліпити гарну паляницю. Вони здатні вчитись і освоювати передовий досвід. Однак, якщо молодий працівник взагалі не кваліфікований, то тоді роботодавцю компенсація заробітньої плати ні до чого. Недосвідченого працівника спочатку треба навчити, а це витрати часові і ресурсні. Державі краще спочатку направити кошти на навчання, підняття кваліфікації, або перекваліфікування, а тільки потім розмірковувати над компенсацією заробітної платні, як стимулюючого фактору. В той же час варто запровадити запобіжники, а роботодавцю, який за власний кошт навчає робітника, надати і певні гарантії. Бо часто ми спостерігаємо ситуацію коли навчений працівник полишає не тільки підприємство, яке понесло витрати на підвищення його кваліфікації, а полишає і Україну, від’їжджаючи працювати на закордонного роботодавця, це - сьогоднішні реалії.

 

А податкові якісь пільги діють стосовно якихось вразливих категорій найманих працівників?

  • так, це стосується не лише зарплати, а стосується компенсації податків з зарплати, які платить роботодавець. Це визначено чинним законодавством і постановами Кабміну.

 

 

 

 

Радиостанция Голос Столицы: https://gs.fm/experts/20180220/6978110.html